2023 рік є другим роком кровопролитної виснажливої війни для України, війни за виживання. За цей рік ще більш стало зрозуміло, хто є справжніми героями, прийшло усвідомлення значення для держави нормального функціонування паливно-енергетичного комплексу, необхідності змін, що продиктовано як реаліями, так і євроінтеграційними кроками.
І в цей рік все частіше став з’являтись вираз «туман війни», що означає непевність і мінливість даних про становище театру військових дій. Але видається, що в Україні його можна застосовувати і для характеристики стану всіх сфер економіки взагалі і енергетики зокрема, оскільки не зрозуміло досконало, що відбувається в галузі, який реальний стан справ, чому відрізняються декларації від кроків, що здійснюються, тощо.
Найбільш демонстративною щодо наведеного вище є галузь відновлювальної енергетики.
Аби не зупинятись детально на деклараціях, які робляться на міжнародних конференціях високого рівня, можна всі виступи та заяви резюмувати в речення, що лунає звідусіль: «Україна стане «зеленим» хабом для всього світу».
Перспективи хабу
Цікаво, що в нашої держави справді є потенціал для лідерства у відновлювальній енергетиці, але видається, що, враховуючи всі реальні обставини, цьому не судилось статись з наступних причин.
По-перше, для залучення нових інвестицій та розвитку виробництва з відновлювальних джерел слід вирішити питання заборгованості на ринку, яке, в свою чергу, є настільки критичним, що можливо зазначити, що ми досягаємо чи вже досягли точки неповернення в ньому.
Причиною заборгованості перед виробниками з ВДЕ, зокрема, є цілий ланцюг платежів, що й досі не проведено між учасниками ринку електричної енергії.
Так, найбільші виробники електричної енергії в Україні – НАЕК «Енергоатом» та ПрАТ «Укргідроенерго» мають борг на суму 19, 0 млрд грн перед ДП «Гарантований покупець». У зв’язку з чим, у останнього утворився борг на аналогічну суму перед постачальниками універсальних послуг, які, в свою чергу, мають заборгованість перед операторами системи розподілу на загальну суму 6 млрд грн та ПрАТ «НЕК «Укренерго» на загальну суму 12 млрд грн. Оператори ж системи розподілу заборгували ПрАТ «НЕК «Укренерго» 4,1 млрд грн, яке, в свою чергу, має борг перед ДП «Гарантований покупець» – 32,7 млрд грн.
Шляхів погашення заборгованості фактично немає, адже вирішення проблеми можливо за рахунок наявності волі на це та через докапіталізацію чи кредитування НАЕК «Енергоатом» і перегляд тарифів для всіх категорій на ринку. Такі кроки найближчим часом не плануються.
По-друге, для розвитку відновлювальної енергетики необхідне стабільне регуляторне середовище, яке знову ж є сталою обіцянкою для галузі, яка не дотримується.
В цьому контексті показовим є питання врегулювання вартості небалансів.
Зокрема, ще 08.09.2022 р. було прийнято Постанову Верховного Суду у справі № 640/4069/21 та залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2021 року, яким, в свою чергу, визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 N 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 N 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Проте, до цього моменту не врегульовано питання значних переплат виробників за небаланси, що мали місце до 08.09.2022 р. в рамках розрахунків за протиправною формулою, та власне не прийнято нової формули визначення вартості небалансів, хоча проект знаходиться на фінальному етапі прийняття.
Такий стан справ є доволі критичним, адже півтора року не здійснюються оплати за небаланси, що без сумніву як шкодить ринку, так і створює труднощі при визначенні податкових зобов’язань.
Окрім того, невизначеність питання по формулі є однією з причин відсутності інвестування в нові об’єкти, адже при неможливості розрахувати витрати, що нестимуться по проекту, неможливо і порахувати його окупність.
Відповідно не врегулювання важливого аспекту дуже шкодить ринку та обмежує його розвиток, і подібні правові вакууми чи протиправні рішення, які оскаржуються в судах, трапляються останнім часом на постійній основі (до прикладу – оскарження неперегляду тарифу протягом двох кварталів 2022 року відповідно до зміни курсу, справа № 640/13467/23). Відхід від подібної практики видається одним із основних завдань на 2024 рік.
Про потенціал покращення
В той же час, можна відзначити, що деяке покращення зберігається в питаннях обмежень генерації зі сторони ОСП. З червня команди на обмеження фактично не надходили, а заборгованість за компенсацію обмежень по минулим періодам скорочена до мінімуму.
Також певні позитивні тенденції на ринку ВДЕ спостерігаються в зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та “зеленої” трансформації енергетичної системи України» № 3220-ІХ (далі – Закон), яким змінюються правила роботи на ринку. За умови коректної імплементації Закону та відсутності подальших кардинальних змін можна сподіватись на появу, як мінімум, розуміння, як працює галузь.
Наразі, згідно зі змінами, внесеними Законом та іншими нормативно-правовими актами, виробники з ВДЕ можуть виходити з балансуючої групи Гарантованого покупця та повертатись в групу, що фіксується призупиненням дії договору купівлі-продажу електричної енергії та поновленням дії такого договору відповідно. При цьому, виробник з ВДЕ зберігає встановлений «зелений» тариф, але призупинення дії договору не звільняє сторони від виконання зобов’язань, що виникли до дати такого призупинення (зокрема, погашення заборгованості сторін).
Окрім того, вихід з балансуючої групи можливий не суб’єктно, а об’єктно. Відповідно виробники, що мають декілька черг або станцій, можуть вийти на ринок спочатку одним об’єктом, а потім доєднати інші.
Таким чином, виробникам надана можливість поступово виходити на ринок за власним бажанням і повертатись до поточних умов роботи, що робить таке покидання (назвімо це «зони комфорту») дуже спокійним та регульованим.
Щодо роботи на ринку, то тут варто акцентувати увагу на деяких аспектах.
Зокрема, виробник повинен належати до певної балансуючої групи і нести відповідальність за небаланси в рамках такої балансуючої групи. При цьому виробник, а особливо категорія виробників до 10 МВт фактично не можуть працювати на ринку самостійно, адже для цього потрібно володіти спеціальними знаннями або мати спеціальний кваліфікований персонал. В зв’язку з цим, виробники вступають в балансуючі групи тих компаній, що вже є трейдерами, і віддають їм електричну енергію з дисконтом, що зараз в середньому складає 10%.
За положеннями Закону, різниця між ціною, що отримуватиме виробник від продажу електричної енергії на ринку та його «зеленим» тарифом компенсуватиметься Гарантованим покупцем за новим механізмом ринкової премії (feed-in-premium), встановленим Законом.
При цьому, вартість послуги (сума різниці, яку отримає виробник) за механізмом ринкової премії за розрахунковий період (місяць) для кожного об’єкта електроенергетики або черги його будівництва (пускового комплексу) вираховуватиметься в такій послідовності:
1) визначатиметься розрахункова ціна шляхом обрання максимального значення з двох показників: середньозваженого значення індексів ціни на РДН для періоду базового навантаження за розрахунковий місяць та місяць, який йому передує, у торговій зоні «ОЕС України» та середньозваженого значення індексів ціни за двосторонніми договорами, за якими працює виробник;
2) якщо за результатом визначення розрахункової ціни згідно з вищенаведеним пунктом максимальним значенням виявиться середньозважене значення індексів ціни на РДН – вартість послуги визначатиметься як різниця між «зеленим» тарифом і по суті вказаною ціною РДН;
3) якщо за результатом визначення розрахункової ціни згідно з першим пунктом максимальним значенням виявиться середньозважене значення індексів ціни за договором, по якому працює виробник, то вартість послуги за механізмом ринкової премії за місяць визначається за спеціальною формулою відносно договірних показників роботи виробника.
Відповідно при роботі на ринку з трейдером, що зазвичай пропонує ціну за формулою «РДН мінус згадані 10%», виробник втрачатиме якраз цей відсоток при застосуванні механізму ринкової премії.
Разом з тим, слід зазначити, що Закон не містить умов для забезпечення покриття вартості послуги за механізмом ринкової премії в витратах Гарантованого покупця, що наводить на думку, що вартість послуги ставатиме заборгованістю. З іншого боку, враховуючи рівень цін РДН – ця заборгованість буде меншою, ніж та, що створюється з поточним рівнем виплат за «зеленим» тарифом і що власне так накопичуватимуться не виплати, що вони накопичуються за «зеленим» тарифом не грає ролі, але при роботі в ринку оплата стабільна, зрозуміла та своєчасна.
Ліквідація недоробок
В той же час, дещо недоопрацьованим є механізм ринкової премії як метод підтримки і через інші нюанси. Першим з них є обмеження генерації ОСП. Враховуючи той факт, що відповідно до Правил ринку електричної енергії виробник електроенергії з ВДЕ, що виходить з балансуючої групи Гарантованого покупця, втрачає статус постачальника послуг із зменшення навантаження ВДЕ з підтримкою (ППВДЕ) та стає постачальником послуг балансування (ППБ), при застосуванні до нього обмежень генерації – вартість невиробленої електричної енергії відшкодуванню не підлягає. Відповідно, очевидно, що «пріоритет» по обмеженнях буде для тих об’єктів генерації, що не є ППВДЕ, адже для них не передбачено компенсацій. Дане питання потребує регулювання якщо не на таких же умовах, що і для виробників, які входять в балансуючу групу Гарантованого покупця, то хоча б на схожих, справедливих.
Другим важливим питанням є застосування касового методу нарахування податкових зобов’язань. Так, для виробників з ВДЕ, у зв’язку із питанням несвоєчасних розрахунків, дозволяється при визначенні податкових зобов’язань користуватись касовим методом, тобто сплачувати ПДВ не по факту підписання актів, а після отримання грошових коштів. При роботі за механізмом ринкової премії, в рамках якого також виникатиме ситуація із несвоєчасною оплатою, застосування касового методу не передбачено. Відповідно, для того аби виробники мали стимул переходити на роботу в ринку дана ситуація має бути врегульованою на рівні змін в податкове законодавство.
Окрім механізму ринкової премії, Законом запроваджено ряд способів працювати за іншими механізмами, а також можливості для максимізації ціни, яку можливо отримати на ринку.
Серед іншого, внесенням змін до Закону України «Про альтернативні джерела енергії» зафіксована можливість для виробників з ВДЕ, які вийшли з балансуючої групи Гарантованого покупця, укладати договори про надання послуги із забезпечення стабільності ціни на електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел, із споживачами, електропостачальниками або трейдерами.
Загалом даний механізм по своїй суті є укладенням контрактів на різницю, які вже давно розповсюджені, як форма співпраці, в інших країнах. Саме поняття в законодавстві України було введено ще в серпні минулого року, але в Законі зафіксовано конкретно для виробників з ВДЕ.
Тут варто зазначити, що виробники з ВДЕ чи не одна з небагатьох категорій, які таким механізмом можуть скористатись, оскільки у них є економічно зрозумілий для окупності та функціонування об’єкту тариф, який вони можуть визначити як індикатив і працювати за ним.
Так, виробники можуть продавати електричну енергію по двостороннім договорам кінцевим споживачам, отримавши, звичайно, попередньо відповідну дозвільну документацію.
Також, за умови проведення всіх необхідних робіт по приєднанню, виробники відповідно до новел Закону можуть відпускати електричну енергію «суміжним об’єктам».
Зокрема, Законом дозволяється діючим виробникам здійснювати забезпечення електричною енергією власні підприємства, що знаходяться на одній земельній ділянці з об’єктом генерації, та об’єкти інших власників, що знаходять на суміжних ділянках за умови організації приєднання та необхідного обліку. В цьому випадку лінія, що з’єднує виробника та споживача не вважається прямою, а електроенергія спожита власними установками або суміжними є електроенергією спожитою на власні потреби. Водночас, живлення власних електроустановок за рахунок електроенергії з зовнішніх мереж ОСП чи ОСР та електроенергії об’єкта генерації не допускається. Зміна «джерела» живлення дозволяється з початку наступної розрахункової доби, окрім випадків необхідності зміни в зв’язку із надзвичайною ситуацією.
Для об’єктів когенерації потужністю до 20 МВт за погодженням з органами місцевого самоврядування додатково передбачена опція здійснення електрозабезпечення електроустановок об’єктів критичної інфраструктури.
Також Законом визначено право на експорт електричної енергії з ВДЕ, як один із способів отримати більше коштів за неї, зокрема, для Гарантованого покупця, але поки ця опція не є вигідною як через відсутність довгострокових аукціонів на перетин, так і через експортне ПСО.
До всього переліченого Законом передбачено запровадження механізму самовиробництва, суть якого полягає в тому, що генеруючі установки можливо встановлювати для закриття власних потреб у електроенергії, при цьому віддаючи в мережу надлишки генерації. За надлишки здійснюється нарахування коштів на спеціальний рахунок за ціною в певну годину РДН, або іншою ціною, про яку домовляться сторони. Ці кошти можливо використовувати для оплати за електроенергію, що використовується в період відсутності власної генерації, а також отримувати, якщо заборгованості за спожиту з мережі електроенергію не буде. Наразі, очікується вторинне регулювання для запуску механізму, але безумовно його коректна імплементація сприятиме розвитку розподіленої генерації, що в нас позиціонується як одне з головних завдань.
Гарантії і стимули
Ще одним механізмом підтримки та стимулювання розвитку ВДЕ в Законі є гарантії походження електричної енергії.
Гарантія походження є окремим документом, який підтверджує, що електроенергія була вироблена з ВДЕ. Гарантії походження можуть реалізуватись як з електроенергією, на яку вони видані, так і окремо від неї.
Видаватиметься гарантія походження безоплатно Регулятором на кожен окремий 1 МВт електричної енергії, строк дії її обігу становитиме 12 місяців з дати виробництва електричної енергії.
Видача відбуватиметься автоматично за допомогою спеціального реєстру. При цьому, НКРЕКП повинно буде вести окремий реєстр об’єктів електроенергетики, що виробляють електроенергію з ВДЕ, і виробник ще окремо матиме зареєструватись в реєстрі. Водночас, питання реєстру є одним із проблемних, адже відповідно до поточного законодавчого регулювання Україна не зможе користуватись вже розробленими реєстрами іноземних організацій чи компаній, а розробка власного реєстру потребує фінансування.
Отриману гарантію походження виробник, який не здійснює відпуск електричної енергії ПУПу або Гарантованому покупцю, матиме змогу продати чи будь-яким іншим чином відчужити на користь третьої особи, або ж пред’явити для підтвердження походження своєї електроенергії в необхідних йому цілях (наприклад, в майбутньому для зниження рівня податку в рамках CBAM). У випадку продажу електричної енергії ПУПу або Гарантованому покупцю – формування та продаж гарантій походження відбувається саме ними, що доволі спірно, враховуючи рівень розрахунку цих контрагентів з виробниками та загальні постулати цивільного законодавства. Однак Законом визначено, що кошти з продажу гарантій походження і ПУПи, і Гарантований покупець повинні направляти лише на оплату придбаної у виробників електричної енергії, що дещо покращує ситуацію.
Щодо передачі гарантій походження, то це є основним засобом для отримання прибутку по цим документам. Передача гарантій походження можлива як всередині країни, так і за її межі. Проте, для експорту гарантій походження формат їх видачі, їх форма, аудит виробництва повинні чітко відповідати загальноєвропейським правилам. Реалізація гарантій походження на експорт відбувається за двосторонніми договорами, за умови взаємного визнання гарантій походженнями між країнами, з яких здійснюється реалізація, або у випадку членства держави в AIB-hub, що є організацією емітентів гарантій походження. На даний момент можна сказати, що членство в AIB-hub виглядає проблематично для України, враховуючи вимоги їх правил роботи та видачі гарантій походження, однак, можливо, щось вдасться допрацювати на рівні вторинного законодавства та змінами в інші нормативно-правові акти.
Підсумовуючи, варто сказати, що так чи інакше розвиток виробництва енергії з ВДЕ є шляхом, по якому слід рухатись Україні, але, аби це робити і не знищити вже діючі об’єкти, потрібна воля врегулювати кризу з розрахунками, забезпечити стабільність законодавства і коректно імплементувати ті позитивні законодавчі зміни, що відбулись.
